Співай, гармоніка, завірюху на зло...» (культура, наука, освіта та спорт у Челябінській області у роки
І. С. Янгірова,
гол. археограф ДУ ОГАЧО
У роки Великої Вітчизняної війни промисловість була переведена на військові рейки, і лише серця людей залишалися налаштованими на мирний лад. Як точно описав поет А. Я. Лепін стан людської душі: «Після бою серце просить музики подвійно!». Вірші, пісні, спектаклі, концерти, кінофільми були тим бажаним ковтком свіжого повітря, сповненого любов'ю, радістю, щастям. Усіми мистецькими засобами – пером, пензлем, музикою, художнім словом служителі мистецтва надихали на ратні та трудові подвиги, допомагали вижити у суворі воєнні роки.
Творчі організації та художні колективи Челябінської області у роки війни поповнилися митцями з інших регіонів. На схід евакуювали не лише промислові підприємства, а й установи культури, освіти, перевозилися безцінні твори літератури та мистецтва.
З перших днів війни створювалися концертні бригади, які виступають перед бійцями на фронті, трудовими колективами підприємств і колгоспів, у госпіталях, на мобілізаційних пунктах.
Челябінськ став центром концертного та театрального життя. Такої кількості відомих колективів та знаменитих прізвищ не знали афіші мирного часу.
З гастролями до нашої області приїжджали відомі на всю країну артисти, музиканти, композитори. Серед них: Дмитро Шостакович, Давид Ойстрах, Вадим Козін, Ізабелла Юр'єва та багато інших.
З великим успіхом проходили концерти Державного хору імені П'ятницького,Державного симфонічного оркестру СРСР, ансамблю пісні та танцю під керівництвом Дунаївського Центрального будинку культури залізничників, Державного хору народної пісні, Червонопрапорного ансамблю червоноармійської пісні та танцю СРСР, Московського молодіжного джаз-ансамблю, ансамблю народного танцю під керівництвом. , Московського ансамблю оперети, Московської державної оперетно-драматичної студії імені Станіславського, Московського державного мелодії-оркестру, Червоноармійського ансамблю пісні та танцю Уральського військового округу, Державної Московської балетної студії імені Айседори Дункан.
Радували глядачів вистави циркового колективу під керівництвом Ю. Дурова, китайської циркової трупи Ван-ю-лі, ансамблю ліліпутів.
У роки війни в нашій області гастролювали колективи різних республік і народів: ансамбль музики, пісні та танцю народів Кавказу, Білоукраїнський ансамбль пісні та танцю, ансамбль Єврейської оперети, Державний ансамбль пісні та танцю Литовської РСР, Державний ансамбль пісні -оркестр Естонської РСР, Український ансамбль пісні та танцю.
1944 року з особливим успіхом пройшли концерти джаз-оркестру гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу. Вони виступали перед земляками на Кіровському заводі, на концертних майданчиках Челябінська, Золотоуста, Коркіно, Магнітогорська.
Частина евакуйованих творчих колективів увійшла до місцевих, інша – працювала самостійно.
Московський державний академічний Малий театр, що прибув до Челябінська, розмістили в будівлі драматичного театру імені С. Цвілінга, а трупу челябінського театру перевели в Шадрінськ. Московському театру сатири надалиприміщення Магнітогорського драматичного театру, місцеву трупу було переведено до Троїцька. Троїцький театр став пересувним, який обслуговує гірничозаводську зону області. Воронезький театр евакуювали до Копейська. Крім того, в області працювали: театр оперети, ляльковий театр, музичні школи, цирки.
Райдуже зустріли уральці Державного ордена Леніна академічний Малий театр. В Об'єднаному державному архіві Челябінської області зберігається документ, що розповідає про розміщення прибулих артистів театру в готелі «Південний Урал»: Судаков – директор театру, займав люкс № 27, Турчанінова – подвійний № 137, Іллінський – подвійний № 199. театру посилені продовольчі пайки нарівні з сім'ями наркомів та замнаркомів.
А. А. Білобородов вручили колективу театру від імені трудящих лист подяки за плідну роботу в період перебування в евакуації в Челябінській області.
Учасники мистецької самодіяльності нарівні із професійними артистами радували глядачів своєю творчістю.
Дивно, що наші земляки у важкі, виснажливі роки війни, страждань, виснажливої праці по 12–16 годин на день, без вихідних та відпусток знаходили в собі короткі години відпочинку із захопленням займатися творчістю, відвідувати репетиції та концерти. Їхні виступи допомагали одужувати, виживати та вірити у довгоочікувану Перемогу!
У 1942 році Челябінський обласний Будинок народної творчості займався 111 установами культури, в яких активно працювали гуртки художньої самодіяльності. Хор клубу імені Леніна Південно-Уральської залізниці лише 1942 року дав 300 шефських концертів. У Магнітогорському клубі «Металург» діяло 14 гуртків, учасники якихпровели понад 200 концертів.
На початку 1945 року було оголошено проведення в Челябінській області огляду сільської художньої самодіяльності. Для його проведення створили районні та сільські «оглядові комісії». У райони було відряджено 18 представників обласного відділу мистецтв, Будинку народної творчості та обласного відділу народної освіти. Перед ними було поставлено завдання усіляко допомагати учасникам у підготовці до огляду.
- перше місце розділили хор Магнітогорського металургійного комбінату та хор Золотоустівського заводу імені Леніна, вони здобули премії по 8 тис. рублів;
- друге місце дісталося Златоустівському хору металургів імені Сталіна та хору УВС Кіровського району Челябінська, здобули премії по 5 тис. рублів;
- третє місце розділили три колективи – народний хор стареньких залізничного клубу імені Луначарського, Киштимський робітничий хор електролітного заводу та Челябінський хор заводу імені Орджонікідзе, отримали премії по 3 тис. рублів.
Грамотами було нагороджено: хор заводу № 62, хоровий ансамбль клубу Кіровського заводу, хор залізничного клубу імені Андрєєва, хор залізничного клубу імені Карла Маркса, хор домогосподарок Залізничного району м. Челябінська та казахсько-узбецький ансамбль Магнітобуду.
На Всесоюзний огляд хорів і вокалістів до Москви від Челябінської області було направлено чотири хори та сім вокалістів.
З початком війни на станцію Челябінськ ешелон за ешелоном прибували евакуйовані фахівці, робітники, обладнання підприємств та установ країни. 145 шкільних будівель було переобладнано під шпиталі, робочі гуртожитки. У гуртожитках встановлювали двоярусні ліжка, у квартирах заселяли навіть ванні кімнати. Після численних «ущільнень» у середньому налюдини у Челябінську припадало 2-2.5 кв. м житлової площі. І все-таки житла катастрофічно не вистачало. Доводилося екстрено будувати тимчасове житло – бараки, землянки та щільно примушувати їх двоярусними нарами.
За велінням воєнного часу найчастіше «ущільнювали», переміщали заклади культури та освіти. У Челябінській картинній галереї розмістили Управління Народного комісаріату зв'язку СРСР, у кінотеатрі «Челюскінець» розташувався харчовий блок військових частин, кінотеатр «Рот-Фронт» виділили для зберігання державного резерву цукрового піску, а в кінотеатрах «МЮД» та «Пролетар» розмістили ева.
У роки війни особливо наочно виявилася сила творчих зв'язків науки та виробництва. Удосконалювалася техніка, збільшувався випуск військової продукції, у небувало короткі терміни промисловість було переведено випуск військової продукції.
Допомогу промисловості, крім технічних вузів, надавали університети та педагогічні інститути. Велику науково-дослідну роботу проводили сільськогосподарські виші – Челябінський інститут механізації сільського господарства та Троїцький ветеринарний інститут. Під керівництвом професора ЧІМЕСГ Є. М. Харитончика було модернізовано трактор Челябінського тракторного заводу. Наприкінці війни Народний комісаріат землеробства високо оцінив роботу вишу.
Навіть у найважчі воєнні роки приділялася особлива увага фізичному розвитку молоді, прагнення юнаків та дівчат до занять спортом всіляко підтримувалося та заохочувалося. Вважалася обов'язковою здавання норм комплексу фізичної підготовки «Будь готовий до праці та оборони» (БДТО), «Готов до праці та оборони СРСР» (ГТО), «Готов до санітарної оборони» (ДСО) та «Ворошиловський стрілець». Хлопці з гордістю носили на грудях значки – показники їх спортивнихперемог. Багато хто став членами добровільних спортивних товариств, Товариства сприяння обороні та авіаційно-хімічному будівництву СРСР (Осоавіахім).
Уральська літня комплексна спартакіада проходила на челябінському стадіоні "Динамо". На ній були представлені масові види спорту – легка атлетика, гімнастика, плавання, велосипедний спорт, рукопашний бій, футбол, баскетбол. Серед учасників спартакіади було чимало майстрів спорту, особливо у командах Свердловської області.
Честь Челябінської області з футболу захищала команда «Динамо» (виграла всі зустрічі), з баскетболу – чоловіча та жіноча команди «Трактор». Групу велосипедистів очолювали велогонники із Золотоуста. Команда з рукопашного бою складалася з курсантів танкового училища, до неї також входили чемпіон СРСР з подолання смуги перешкод Медведєв та чемпіон Уральського військового округу з рукопашного бою Романов. Юнацькі команди брали участь у змаганнях з легкої атлетики, гімнастики та плавання, та зробили свій внесок у перемогу.
Загальнокомандне перше місце з врученням перехідного Червоного прапора Всесоюзного комітету у справах фізичної культури та спорту, диплом 1-го ступеня виборола збірна Челябінської області, друге – Свердловській області. Загалом челябінські спортсмени здобули 8 дипломів. Завершилася 2-га Уральська літня комплексна спартакіада масовим забігом усіх учасників змагань.
У важкі воєнні роки люди змогли вистояти та перемогти завдяки силі духу. У негаразди серце людини живе вірою та надією. Мистецтво, література протягом довгих п'яти років допомагали знаходити сили виживати та зберігати віру у мирне майбутнє.
Виступ Лідії Русланової перед бійцями.
Концерт Клавдії Шульженка.
Виступ артистів передбійцями гвардійської Червонопрапорної танкової частини. 1943 р.
Повернення бійців із Німеччини до СРСР.
Санітарна учбова дружина Катав-Іванівського вагового заводу.