Творча історія поеми «Мцирі»
До 1831 належить намір Лермонтова писати «записки молодого ченця 17 років. З дитинства він у монастирі; крім священних книг не читав. Пристрасна душа нудиться. Ідеали. ».
Повернувшись із кавказького заслання, Лермонтов звернувся до колишнього задуму. Але, на відміну перших дослідів, новий матеріал — кавказький — став невід'ємним, органічним елементом створюваної поеми. Дія її розвивається у Грузії. Герой — молодий горець, узятий у шестирічному віці у полон українським генералом (за свідченням родичів поета, мав на увазі при цьому генерала А.П. Єрмолова).
На обкладинці чорнового автографа рукою Лермонтова написано: «1839 Августа 5». Наступного року поема була надрукована у книзі «Вірші М. Лермонтова».
У чорновому автографі поема мала назву «Бері». До цієї назви Лермонтов зробив виноску: "Бері, по-грузинськи: чернець". Але герой поеми не чернець — його лише готують у ченці. Слову «послушник» у грузинській мові відповідає слово «мцирі». Під цією назвою твір було надруковано у збірнику 1840 року.
Як епіграф Лермонтов вибрав біблійний вислів, який означає: «Смакуючи, я скуштував мало меду, і ось я вмираю». Цей епіграф підкреслює вільнолюбство Мцирі.
У першій строфі Лермонтов описав древній мцхетський собор Светіцховелі, де знаходяться могили останніх грузинських царів - Іраклія II та Георгія XII, при якому відбулося приєднання Грузії до українського царства.
Сцена битви з барсом підказана Лермонтову поширеною в Грузії старовинною народною піснею про тигра та юнака. У главі 10-й є відлуння грузинської легенди про богатиря Амірані, повалений з небес і провалився в підземну безодню.
У травні 1840 року Лермонтов читав уривок з «Мцирі».на іменинах у Гоголя у Москві. "І читав, кажуть, чудово", - передавав СТ. Аксаков за словами гостей, присутніх того дня на іменинному обіді.