У Японії будують гігантські хвилерізи для захисту від майбутніх цунамі
Чотири роки тому спустошливе цунамі, викликане Великим Східно-Японським землетрусом, обрушилося на більшу частину північно-східного узбережжя Японії. Влада у спробах захистити прибережні райони від подібних стихійних лих зосередилася на будівництві 400-кілометрового ланцюга хвилерізів.
Вартість проекту складає близько 820 мільярдів єн (6,8 мільярда доларів). Скептики стверджують, що масивні бетонні бар'єри завдадуть шкоди морській екології, знищать краєвиди та завадять рибальському промислу, яким займаються багато жителів регіону. Однак прихильники проекту вважають, що будівництво такого роду захисту необхідне: принаймні на деякий час, поки жителів регіону не вдасться повністю переселити в райони, що розташовані вище. При цьому будівництво ланцюга хвилерізів забезпечуватиме нові робочі місця.
"Вигляд величезного 12,5-метрового хвилерізу псує пейзаж, адже він схожий на величезну тюремну стіну", - скаржиться Кадзутосі Мусасі (Kazutoshi Musashi), 46-річний житель північного портового та рибальського міста Осабе.
Однак парадокс таких проектів, на думку експертів, набагато складніший, ніж може здатися на перший погляд. Він у тому, що хвилерізи можуть зменшити деякі ушкодження (але не виключити їх повністю). При цьому населення помилково почуватиметься захищеним. Так, багато хто з 18500 людей, які загинули або зникли безвісти під час лиха 2011 року, просто не прислухалися до попереджень.
Цунеакі Ігуті (Tsuneaki Iguchi) був мером міста Іванума, розташованого на південь від Сендая, коли цунамі, спричинене 9-бальним землетрусом, затопило половину його площі. Вже тоді вздовж берега Івануми стояли 7,2-метрові хвилерізи, збудовані, щоб запобігтиерозію берегів. Так, потік води був уповільнений, але хвиля все одно накрила 5 прибережних кілометрів і рознесла більшість будинків у густонаселених районах біля пляжу. Міська влада відремонтувала зламані дамби, але не планує робити їх вище. Натомість уздовж берегів жителі міста висаджують змішані ліси на високих насипах ґрунту та щебеню, формуючи "зелену стіну".
"Ми не потребуємо високих бетонних споруд, - підкреслює Ігуті. - Те, що ми дійсно повинні зробити, - це розробити дієву та оперативну систему евакуації, а також перенести більшу частину будинків та офісних будівель на височини".
У місті Камаїсі понад тисячу людей загинули під час цунамі, але багато школярів змогли сховатися в безпечних зонах, оскільки були навчені професором цивільного будівництва Тосітакою Катадою (Toshitaka Katada).
"Японія не є єдиною країною ризику, – додає Маартен ван Аалст (Maarten van Aalst), директор кліматичного центру Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, чия рідна країна Голландія протягом усієї своєї історії бореться з морською стихією. – Однак якщо люди будуть оманливо вважати себе у безпеці, вони просто не знатимуть, як поводитись у разі катастрофи".
Більшість експертів вважають, що набагато кориснішим проектом є "Велика Лісова стіна" (Great Forest Wall). Дерева, висаджені у прибережних районах, не гарантують повного запобігання затопленню. Однак вони можуть уповільнити і послабити хвилю цунамі, а коли вода почне відступати, не дадуть будинкам та іншому сміттю піти у відрите море. Такі проекти також дозволять дощовій воді стікати назад у море, що важливо для морської екології.