Воронцовський палац (Алупка) – це
Воронцівський палацрозташований у м. Алупка (Крим) біля підніжжя гори Ай-Петрі.
Зміст
Архітектура палацу
Воронцовський палац будувався за новими (проти класицизму) архітектурно-будівельними принципами. Важливою архітектурною особливістю стало розташування палацу відповідно до рельєфу гір, завдяки чому палац дуже органічно вписався в навколишній ландшафт і набув свого оригінального художньо-виразного образу.
Палац будувався на кшталт англійського зодчества, причому у будівництві присутні елементи різних епох, починаючи з ранніх форм і до XVI століття. Розташування елементів йде від західних воріт — що далі від воріт, то пізніший стиль будівлі.
Англійський стиль органічно поєднується із неомавританським стилем. Наприклад, готичні димарі нагадують мінарети мечеті. Південний вхід оформлений зі східною пишністю. Підковоподібна арка, двоярусне склепіння, різьблення по гіпсу в ніші, де переплітаються малюнок тюдорівської квітки і мотив лотоса, завершуються шестиразово повтореним за фризом арабським написом: «І немає переможця крім Аллаха» [1] .
Історія будівництва
Палац будувався з 1828 по 1848 роки як літня резиденція видного державного діяча України, генерал-губернатора Новоукраїнського краю графа М. С. Воронцова.
Палац був побудований за проектом англійського архітектора Едварда Блора (1789-1879). Архітектор до Алупки не приїжджав, але він був добре обізнаний про рельєф місцевості. Крім того, фундаменти та перша кладка глибокої портальної ніші центрального корпусу вже були готові (починав палац будуватися за іншим проектом — архітекторами Франческо Боффо та Томасом Харрісоном).
Убудівництві палацу використовувався переважно праця оброчних кріпаків з Володимирської та Московської губерній. До будівництва залучалися спадкові каменотеси та каменерізи, які мали досвід будівництва та рельєфного оздоблення білокам'яних соборів. Усі роботи робилися вручну, примітивними інструментами.
Споруда палацу почалося зі столового корпусу (1830—1834 рр.). Центральний корпус зводився у 1831—1837 роках. У 1841—1842 роках до їдальні було прибудовано більярдну. У 1838-1844 роках будувалися гостьовий корпус, східні флігелі, всі вежі палацу, п'ятикутник господарських корпусів, оформлювався Парадний двір. Останнім було збудовано бібліотечний корпус (1842—1846 роки).
Найбільший обсяг земляних робіт було здійснено з 1840 по 1848 рік за допомогою солдатів саперного батальйону, які спорудили тераси парку перед південним фасадом палацу.
Влітку 1848 року на центральних сходах, що ведуть до головного входу, було встановлено скульптурні фігури левів, виконані в майстерні італійського скульптора Джованні Боннані. Левова тераса завершила будівництво та оформлення палацово-паркового ансамблю.