Європі доводиться вдруге рятувати банк Dexia Фінанси
Dexia, за результатами останніх стрес-тестів, визнаний одним із найнадійніших банків Європи, зазнав фінансового краху. Банківську групу буде розділено і, ймовірно, продано частинами. Банк так і не зміг впоратися з боргами, що залишилися ще від фінансової кризи 2008 року, коли від банкрутства його врятувало втручання Бельгії та Франції.
"Предбанкрутний" стан не є для банківської групи Dexia чимось новим. До 2008 року Dexia, утворений злиттям двох великих фінансових організацій Credit Local (Франція) та Credit Communal (Бельгія), був одним із провідних банків Європи. Роздрібне кредитування ніколи не стояло у пріоритетах для Dexia. Банківська група була спочатку створена для кредитування державних програм як регіонального, так і муніципального рівня, через що за Dexia закріпилася друга назва "банк - кредитор європейських урядів". На кінець 2007 року ринкова капіталізація групи Dexia складала 20 мільярдів євро.
Причиною того, що у 2008 році банк опинився на межі банкрутства, стали "погані борги" банківської групи. Dexia брав участь у спільних програмах із провідним банком США Lehman Brothers, а також самостійно реалізовував кредитні програми в Америці. Фінансова криза, що почалася, зробив кредитний портфель банку неліквідним. У третьому кварталі 2008 року Dexia заявив про збиток у 1,5 мільярда євро при виручці всього 315 мільйонів. Вартість цінних паперів групи різко впала, а вкладники за короткий термін забрали з Dexia 100 мільйонів євро. Від банкрутства банк врятувало лише втручання урядів Франції, Бельгії та Люксембургу, які надали Dexia фінансову допомогу у розмірі 6,4 мільярда євро, увійшовши до складу його засновників. Менеджмент банкуобіцяв реструктуризувати кредитний портфель та щороку скорочувати витрати на 15 відсотків, але від боргової кризи 2011 року це банк все одно не врятувало.
Жертва Греції
Поділити та розпродати
У бельгійській пресі вже з'явилися припущення, що "поганий банк" згодом буде ліквідовано, а здорові підрозділи - продано. Пізніше ця версія отримала підтвердження. Так, у четвер AFP повідомило з посиланням на міністра фінансів Люксембургу Люка Фрідена, що один із іноземних інвесторів готовий купити підрозділ Dexia у Люксембурзі. Ім'я інвестора не розкривається, але Фріден заявив, що переговори відбудуться вже цього місяця.
Другий можливий вихід із ситуації, від якої ще не відмовилися – подальша націоналізація банку. Так Ів Летерм раніше заявляв, що націоналізація Dexia є єдиним обґрунтованим кроком для порятунку банку. За його словами, такі дії не завдадуть серйозної шкоди бюджету Бельгії. Про готовність виділити кошти як фінансову допомогу банку говорив і голова Центрального банку Франції Крістіан Нойєр. Водночас, часткова націоналізація не заважає продати низку підрозділів Dexia, тим більше, що держава в першу чергу має займатися саме проблемними активами банку.
Перший і, можливо, останній
"Випадок банку Dexia – демонстрація того, як боргова криза периферії переноситься на здорові фінансові організації регіону", – цитує агентство Bloomberg начальника відділу світової економіки Capital Economics Джуліана Джесопа (Julian Jessop). З моменту падіння акцій банк Dexia згадується у пресі лише як "перша жертва боргової кризи 2011 року". З іншого боку, паніки у ЗМІ з приводу того, що за першою жертвою підуть інші, немає.
Дуже часто звучитьдумка, що банк, врятований у 2008 році за рахунок грошей платників податків, так і не зміг виправити свої справи. Як пише Bloomberg, рішення про збереження Dexia у 2011 році було провальним через нежиттєздатність самої банківської групи. Найімовірніше, сама модель банку Dexia не працює, зазначає агентство.
The Financial Times пише, що при проведенні стрес-тестів не було враховано факторів, які згодом і стали причиною краху організації. Міністр фінансів Великобританії Джордж Осборн (George Osborne) заявив, що випадок з Dexia свідчить про необхідність нового раунду стрес-тестів європейських банків якомога раніше.
Отже, якщо Dexia не стане першим у ланцюжку крахів європейських банків, його стан принаймні змусить владу серйозніше підходити до оцінки надійності фінансових організацій.