Ігор Сабельников: "Якщо створюється система колективного супутникового прийому, то вона і має бути такою, але аж ніяк не міні-кабельним ТБ"
Грудень 11, 2008, 10:39 Четвер В останні дні в інформаційному просторі Севастополя з'явилося чимало повідомлень про системи колективного супутникового прийому, які нібито дадуть севастопольцям рятівну можливість «дивитися програми рідною мовою». Севастополь, звичайно, місто багатонаціональне. Але навіть не про це. Адже важливо, наскільки все це відповідатиме чинному законодавству.
—Систему колективного супутникового прийому цілком чітко описано у законодавстві. Зокрема, у статті 1-ї «Закону України про телебачення та радіомовлення», де даються визначення термінам, абсолютно чітко сказано, що система колективного прийому — це комплекс обладнання, який забезпечує в рамках одного будинку, я наголошую на цьому слові, одного будинку можливість прийому теле- та радіопрограм за допомогою побутових приймальних пристроїв, без обмеження можливості у виборі програм, без права подальшого розповсюдження цих програм та отримання абонентської плати.
У принципі можна побудувати систему колективного супутникового прийому. Для цього потрібно поставити супутникову антену на даху одного (одного!) будинку, посилити сигнал відповідним чином, розподілити його в кожну квартиру або кожному абоненту. Поставити у кожного абонента тюнер для прийому супутникового телебачення, або, як зараз називають, ресивер, щоб кожен абонент мав можливість обирати «свою» програму, яку захоче. Але, повторюся, без подальшого поширення, як того вимагає закон. Абоненти цієї мережі колективного користування купують обладнання власним коштом. При цьому організація, яка надає їм цей комплекс, візьме з них гроші лише за встановлення цього обладнання. Ну, може, люди там трохи платитимуть, якщо, скажімо, колись тамвиникне якась несправність.
Одним словом, якщо система створюватиметься і функціонуватиме ось таким чином, буде дотримано вимог законодавства, то тоді це буде дійсно система колективного супутникового прийому, як визначено в законі. Я точно не можу сказати, скільки зараз коштує ресивер для кожного абонента, і скільки має кожен здати грошей. Але ця система коштуватиме не 55 тисяч гривень, як я чув у телесюжеті одного з місцевих каналів. Але власником усього обладнання мають бути мешканці, і тоді, як я казав, все буде у рамках закону. Тому що ст. 4 п.4 «Закону України про телебачення та радіомовлення» говорить про те, що держава не створює перешкод прямому прийому телевізійних та радіопрограм.
У цій статті говориться, що системи колективного прийому створюються споживачами для здійснення можливості якісного прийому за допомогою побутових приймальних пристроїв телевізійних і радіопрограм, які поширюються в зоні дії системи колективного прийому. Тобто, якщо брати стосовно нашого регіону, то йдеться про 16 телеканалів, які є у нас в ефірі, про наші, українські канали. Ось про це написано. Ось вона, система колективного прийому, але не супутникового, який поширюють.
Візьмемо наших операторів кабельного телебачення. Кожна з телекомпаній, а у нас їх дві, укладають договір з дистриб'юторами, які мають права розповсюдження — говоритимемо конкретно — українських програм в Україні взагалі. Залежно кількості абонентів, вони вносять плату цим дистриб'юторам, які, своєю чергою, передають гроші правовласникам програм, які виробляють цей програмний продукт.
Ще раз говорю: так, для індивідуального користування можна користуватися продуктом.І недарма ці програми винесені на супутник і працюють у відкритому режимі. Але треба це зробити з розумом, тобто у суворій відповідності до закону.
— А коли плани ініціаторів, скажімо так, севастопольського проекту колективного супутникового прийому стануть реальністю, ви, як представник Нацради, на це якимось чином реагуватимете?
А тут створюється система, яка ніяк не контролюється, закони на неї не поширюються... Система кабельного телебачення при цьому буде зруйнована. Не говорячи вже про те, що близько 100 осіб, працівників кабельного телебачення, залишаться без роботи.
Але хочу звернути увагу севастопольців на ще один момент. Будь-яка телекомпанія кабельного телебачення, або, як їх зараз називають, провайдер програмної послуги, виконує одну із вимог Нацради та закону про телебачення та радіомовлення, яке, зокрема, передбачає універсальну програмну послугу. Що це? Це перелік програм, які поширюються в ефірі на території системи кабельного телебачення. Тобто, у нижній частині спектру, якщо ми, скажімо, налаштуємо телевізор у режимі автоналаштування, то, починаючи з першого, і до 16-го каналу, у нас будуть вбудовані наші, українські канали, які мають дозвіл та ліцензії Нацради на мовлення на даній території. Там ми побачимо і НТС, і «Народний канал», і ТРК «Бриз», і СТВ…
А що запропонує система колективного супутникового прийому? Вона не передбачає перелік цих програм. Значить, її організатори повинні сказати абонентам: якщо хочете їх дивитися, дорогі жителі, самі займаєтесь прийомом ефірних програм, знову ставте метровий або дециметровий діапазон антени.
Або ж буде так, я казав: збудують міні-головну станцію фактично кабельного телебачення,вийдуть за межі чинного законодавства, «закачають» туди ще ефірні українські програми… Якщо буде поганий прийом, вони ще візьмуть їх із супутника… Але, знову ж таки, створять систему кабельного телебачення. Але при цьому називатимуть себе системою колективного прийому, і, мовляв, нам відповідно до закону не треба отримувати ліцензію. А хто сказав, що це система колективного супутникового прийому?
-Але крім вас є й інші контролюючі органи.
—Якщо Державна інспекція електрозв'язку, Укрчастотнагляд подивляться, чи зроблять свої виміри, то вони мають зробити висновки, технічну експертизу. Тобто, хай ініціатори нової системи чи її фахівці прийдуть до Укрчастотнагляду зі своїм проектом, і хай їм напишуть, що, мовляв, так, справді, це система колективного супутникового прийому. І тоді взагалі не буде питань. Але якщо Укрчастотнагляд напише їм, що це система багатоканального кабельного телебачення, то тоді вибачте.