Інфаркт (діагностика) - Порушення кровообігу та лімфообігу - Патологічна анатомія - Мед
Для макроскопічної діагностики застосовують різні солі тетразолію, телурит калію, які поза дільницями ішемії (де активність дегідрогеназу висока) відновлюються і забарвлюють тканину в сірий або чорний колір, а ділянки ішемії (де активність ферментів знижена або відсутня) залишаються незабарвленими.
Морфологічна характеристика ішемічної стадії інфаркту має велике практичне значення, особливо при інфаркті міокарда та головного мозку.
Некротична стадія інфаркту - це стадія аутолізу мертвої тканини. Тому для неї характерні всі морфологічні ознаки некрозу.
Безпосередньою причиною розвитку інфаркту є: тривалий спазм, тромбоз, емболія артерії, а також функціональна напруга органу в умовах недостатнього його кровопостачання.
Величезне значення для виникнення інфаркту має недостатність анастомозів та колатералів, яка залежить від ступеня ураження стінок артерій та звуження їх просвітів (атеросклероз, облітеруючий ендартеріїт), від ступеня порушення кровообігу (наприклад, венозного застою) та від рівня вимикання артерії тромбом.
Тому інфаркти і виникають зазвичай при тих захворюваннях, для яких характерні тяжкі зміни артерій та загальні розлади кровообігу (ревматизм, вади серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, затяжний септичний ендокардит). З гострою недостатністю колатерального кровообігу слід пов'язати розвиток інфаркту при функціональному обтяженні органу, зазвичай серця, кровопостачання якого порушено.
З недостатністю анастомозів та колатералів пов'язані венозні інфаркти, що виникають при тромбозі вен в умовах застійного повнокров'я. Для виникнення інфаркту велике значеннямає також стан тканинного обміну, тобто той метаболічний фон, на якому розвивається ішемічний інфаркт.
"Патологічна анатомія", А.І.Струков