Якби я спав (Лілія Остапець)
Опівдні. Я прокинувся дві години тому. Все, що встиг зробити за цей час – випити каву та забрати газету з ганку. Містер сусід уже прибрав осіннє листя зі своєї ділянки і порався з велосипедом дочки, а я все ще ламаю голову над цією дивною запискою. Вивчив її вздовж і впоперек: білосніжний папір (майже як той, на якому малює моя дочка, коли приїжджає на вихідні), червоне чорнило ріже око (особисто я ніколи не користуюся такими, хоча одна ручка має десь валятися в кабінеті). Від записки виходив аромат жіночих духів, добре знайомий мені, я чотири роки вдихав його, доки не розлучився. Але це не може бути моя колишня дружина, тому що вона швидко знайшла мені заміну, нового підкаблучника, що виконує всі її бажання, і поїхала до сусіднього міста (слава богу, що доньці дозволяє мені відвідувати).
Але чорт, хто ж написав цю записку? І дві попередні. Хтось проникає в мій будинок, поки я сплю, чи це полтергейст, у будь-якому разі, я вже не почуваюся в безпеці будинку. Можна звернутися в поліцію, але що я їм скажу, що в мене з'явилася таємна шанувальниця? У записках немає погроз або навіть натяку на них, це тішить, принаймні мене не хочуть убити. Але як же напружує той факт, що хтось заходить до моєї спальні ось уже третю ніч поспіль і залишає маленькі клаптики паперу на тумбочці біля ліжка. Корявими червоними літерами (знайомий почерк, але не можу згадати, де я його бачив) на папері лежали слова: "Ти похмура мерзота, але ти мені все одно подобаєшся! Я прийду наступної ночі." Це я прочитав у суботу вранці, хоча ні, скоріше опівдні. Вечір п'ятниці був наповнений алкоголем і дурницею, і я погано пам'ятаю, як потрапив додому, тому вирішив, що записка - справа рук чергової повії, яку я притяг до себе "на чай". Суботній вечір я провів збратом. Також пили та курили, бо я маю право хоч іноді знімати цю чортову краватку та відпочивати. Ні, я не залежний і не зловживаю, не п'ю, коли приїжджає дочка, хіба що щоп'ятниці дозволяю собі заглянути в бар, охолодити мозок після дикого робочого тижня. Але цього разу дочка прихворіла і не змогла приїхати, тому я відвідав брата, прихопивши з собою вірного друга Джека в кількості двох пляшок, а в неділю (полудні) виявив нову записку: "Середня скринька. Навіщо відкладати?"
Сьогодні (понеділок) проспав на роботу, зателефонував і сказав, що захворів, два дні без мене якось уже протягнуть, нехай навчаються, на випадок, якщо справді захворію колись. Я мушу розібратися з цим нічним гостем, хто б це не був (хоча я не уявляю, хто це може бути, тому що ворогів у мене як таких і немає). О шостій годині вечора привезли замовлення, три камери спостереження та докладну інструкцію (в електроніці я, чесно кажучи, профан). Вже вночі встановив на ганок одну камеру і ліг спати, бо сил не було на решту, і вже лежачи в ліжку до мене дійшло, що все-таки варто було почати зі спальні, на той випадок, якщо це полтергейст. 18
Розплющив очі я у вівторок рано вранці. Можна було поїхати на роботу, але сьогодні на мене там не чекають і всі зустрічі вже перенесені. Записка лежить на підлозі, це щось новеньке, простягнув руку, підняв, читаю: "Бідний мій хлопчик, цей кіт так налякав тебе! Ти все зробив правильно, а тепер потрібно лише повторити," - це вчорашня. Видихнув, повернувся до тумбочки, підвівся і дістав нову записку (вже не дивуючись нічому. здається, я божеволію через чийсь жорстокий розіграш.), але не прочитав, бо згадав про камеру і побіг на кухню, де залишив ноутбук. Поки біг сходами, згадав кота сусідської дівчинки,який пробрався вночі, пару тижнів тому, у вікно моєї спальні і ліг мені прямо на груди. Прокидаюся я і бачу перед собою величезну білу морду і два різні очі, синій і зелений, та ще й це звіряче гарчання (кіт лише муркотів, це я вже пізніше зрозумів), що виходило від нього, налякало мене до жаху. У якомусь незрозумілому пориві чи страху, чи гніву я схопив кота за комір і побіг до кабінету, де в середній скриньці столу зберігався пістолет. Один гучний різкий постріл - і кіт уже лежить під шаром сирої землі в саду (цілком не пам'ятаю, як копав яму і взагалі, чи потрапив я в кота, а може закопав живцем?)
Камера не записала нічого підозрілого, жодної людини, жодної тварини, жодної примари. На що я розраховував, що ця сучка відчиняє двері своїм ключем чи лізе у вікно спальні на другому поверсі, як гребаний Спайдермен? Потрібно просто виїхати звідси, продати клятий будинок та купити простору квартиру в центрі, ближче до офісу. Зайшов у спальню і, нарешті, прочитав сьогоднішнє послання, написане червоним чорнилом: "Візьми його. Ти ж хочеш це зробити, чого ти чекаєш?"
Я начебто розумію, про що йдеться, і здається, знаю зміст цих записок. Відчуваю небезпеку, але від кого? Відповідь наче у мене перед очима, але її застеляє якась пелена. Встановивши ще дві камери, у спальні та коридорі, я ліг спати о восьмій вечора, бо завтра мушу їхати на роботу.
Прокинувся вдосвіта, чергова записка чекала мене на тумбочці: "Це сон. Ти спиш, мужик! І ти знаєш, як прокинутися." Увімкнув ноутбук, почав промотувати записи камер, на першій нічого не виявилося дивного, як і вчора, а ось на записі з коридору було добре видно, як о пів на другу ночі в моїй кімнаті запалилося слабке світло і через пару хвилин згасло. Третя камерасфотографувала мене сплячого, рівно до півдругої я спав як немовля, але потім раптом увімкнулась настільна лампа. Від несподіванки я навіть відхилився від екрану ноутбука. Я бачив себе на моніторі (це якесь божевілля, я лунатик?), але не сплячого. Той я дістав з-під ліжка огризок білого паперу, відірвав від нього шматок і написав щось червоною ручкою, яку витягнув з-під подушки, потім показав середній палець камері і вимкнув лампу. Знову і знову я переглядав цей запис, цього не може бути як таке можливо, щоб я сам. Я, мабуть, хворий, треба звернутися до лікаря, можливо навіть лягти в лікарню, психіатричну. Але раптом я все зрозумів. Розуміння прийшло так різко і швидко, що сумніви не встигли затьмарити його.
Я сплю, це лише сон, насправді минуло не чотири доби, а кілька секунд, як це буває зі снами. І я знаю, як прокинутися. Декілька кроків - і я вже в кабінеті, тримаю в руці пістолет, яким ніколи не користувався (за винятком випадку з котом). Притуляю дуло до скроні. Це буде легко. Зараз я прокинуся в суботу вранці або опівдні, не важливо, головне - я прокинуся! Палець різко зігнувся і пролунав постріл. Я б точно прокинувся, якби спав у сусідній кімнаті або навіть у кріслі в саду. Якби я спав.