Йозеф Менгеле - біографія та сім’я
У колі знайомих Йозефа Менгеле звали Беппе (італ. Beppe, італійське зменшувальне від Джузеппе — Йозеф), але світу він став відомий як «Ангел Смерті з Освенциму» (Ангелом Смерті прозвали його ув'язнені).
Йозеф Менгеле був старшим сином у сім'ї. У 1932 році приєднався до організації "Сталевий шолом", яка об'єдналася з нацистською організацією штурмовиків (СА) у 1933 році. Менгелі залишив організацію через проблеми зі здоров'ям. Вивчав медицину та антропологію в університетах Мюнхена, Відня та Бонна. Тема його докторської дисертації (1935) була «Расові відмінності структури нижньої щелепи». 1938 року отримав ступінь доктора.
У 1938 році Менгеле вступив до нацистської партії і в СС. У 1939 році одружився з Іреною Шенбайн (нім. Irene Schoenbein). У 1940 році приєднався до резервних медичних військ, де служив як лікар саперного батальйону 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг», що є підрозділом Ваффен-СС (нім. Waffen-SS). Отримав звання гауптштурмфюрера СС та нагороду «Залізний Хрест» 1-го класу за порятунок двох танкістів із палаючого танка.
Значну частину роботи Менгеле складали досліди над ув'язненими, включаючи анатомування живих немовлят; кастрація хлопчиків та чоловіків без використання анестетиків; піддав жінок ударам струму високої напруги з метою тестування їхньої витривалості. Одного разу він навіть стерилізував групу польських черниць за допомогою рентгенівського випромінювання.
За 21 місяць своєї роботи в Освенцимі отримав репутацію одного з найнебезпечніших нацистів, отримав прізвисько «Ангел Смерті». Особисто зустрічав потяги в'язнів, які приїжджали до табору, і сам вирішував, хто з них має працювати в таборі, хто піде на його досліди, а хто одразу ж вирушить у газову камеру.
Особливий інтересдоктора Менгеле викликали близнюки. У 1943 році Менгеле вибирав близнюків із загальної кількості тих, хто прибував до табору, і поселяв їх у спеціальних бараках. З 3 тисяч близнюків вижили лише 300. Серед його експериментів були спроби змінити колір очей дитини впорскуванням різних хімікатів в очі, ампутації органів, спроби пошити разом близнюків та ін. Люди, що залишилися живими після цих дослідів, умертвлялися. Менгеле також виявляв інтерес до фізіологічних аномалій, зокрема до карликів. Проводив експерименти над сім'єю Овіц, що опинилася в Освенцимі, — єврейських музикантів-ліліпутів з Румунії.
Майже 35 років Менгеле ховався від переслідувань, кілька разів Симон Візенталь та «Моссад» були дуже близькими до його виявлення. Після упіймання Адольфа Ейхмана Менгеле вважався злочинцем, який найбільш розшукувався. Його могила було виявлено лише 1985 року, і лише 1992 року остаточно доведено, що у ній лежать саме його останки. У 2008 році колишній глава «Моссаду» Рафі Ейтан заявив, що ізраїльські спецслужби, які одночасно вийшли на слід Менгеля та Ейхмана, відмовилися «вбити одним махом двох зайців», оскільки це таїло надто великі ризики.