Юнацький епіфізеоліз головки стегнової кістки
У дитячому та юнацькому віці нерідко відбувається поразка кульшових суглобів. Це може бути викликано такою проблемою як юнацький епіфізеоліз (дистрофічні зміни в параепіфізарній зоні шийки стегна, які поступово призводять до її варусної деформації). Медики говорять про те, що таке захворювання призводить порушення метаболізму кісткової тканини внаслідок розладів обмінно-ендокринного характеру, наприклад, різні порушення функції кори надниркових залоз. До причин епіфізеолізу відносять також порушення балансу статевих гормонів та гормонів росту. Захворювання розвивається у дітей віком 12-15 років з гіпертрофованим підшкірним жировим шаром та недостатньо розвиненою мускулатурою. Підвищена активність гормону росту знижує механічну міцність стегнової кістки в проксимальній ростковій зоні.
Найчастіше юнацький епіфізеоліз вражає обидва кульшові суглоби, але можлива і одностороння поразка. Розвивається недуга зазвичай після незначної травми або навіть без усякої видимої причини. Тривожними симптомами захворювання спершу стає біль у пахвинній ділянці, рідше в колінному суглобі. Потім стає помітною зміна рухливості стегна: внутрішня ротація стегна обмежується, тоді як амплітуда зовнішньої ротації збільшується. Поступово стегно може зафіксуватись у положенні зовнішньої ротації. Внаслідок ендокринних порушень, що викликають епіфізеоліз, супроводжувати йому можуть такі проблеми як ожиріння, підвищення артеріального тиску, стрії на шкірі, гіпогеніталізм.
Діагностика юнацького епіфізеолізу головки стегнової кістки здійснюється за допомогою рентгенологічного дослідження: воно виявляє остеопороз при витонченні картикального шару трубчастих кісток. При цьому в параепіфізарній зоні шийки стегна ураженіостеопорозом ділянки чергуються з осередками остеосклерозу, і в результаті кістки набувають плямистого малюнку.
Юнацький епіфізеоліз піддається звичайному консервативному лікуванню, якщо звернутися до фахівців, не чекаючи серйозних ускладнень. І крім того, до щадних методів намагаються вдаватися при лікуванні дітей віком до 10 років. Даний підхід полягає в тому, що ногу витягують на похилій площині або шині Белера, відводять та здійснюють внутрішню ротацію протягом 8 тижнів. Альтернативний варіант консервативного лікування юнацького епіфізеолізу головки стегнової кістки має на увазі одномоментну репозицію та накладення кокситної гісової пов'язки на термін від 8 до 10 тижнів.
Оперативне лікування епіфізеолізу полягає в тунелізації шийки та епіфіза стегнової кістки та фіксації аутогомотрансплантатами, тобто в усуненні зміщення епіфіза та закритті епіфізарної зони.
Необхідно відзначити, що не діагностований вчасно епіфізеоліз нерідко призводить до коксартрозу та інших ускладнень, тому починати обстеження та лікування необхідно якомога раніше, при перших же симптомах.