Короткий зміст твору Мещанин у дворянстві Мольєр
Здавалося б, чого ще потрібно поважному буржуа пану Журдену? Гроші, сім'я, здоров'я — все, що тільки можна побажати, має. Так ні, заманулося Журдену стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Манія його завдавала маси незручностей і хвилювань домочадцям, зате була на руку безліч кравців, перукарів і вчителів, які обіцяли за допомогою свого мистецтва зробити з Журдена блискучого знатного кавалера. Ось і тепер двоє вчителів — танців та музики — разом зі своїми учнями чекали на появу господаря будинку. Журден запросив їх для того, щоб вони веселою і вишуканою виставою прикрасили обід, який він влаштовував на честь однієї титулованої особи.
Представивши перед музикантом і танцюристом, Журден насамперед запропонував їм оцінити свій екзотичний халат — такий, за словами його кравця, вранці носить усі знати — і нові лівреї своїх лакеїв. Від оцінки смаку Журдена, очевидно, безпосередньо залежав розмір майбутнього гонорару знавців, тому відгуки були захопленими.
Халат, втім, спричинив деяку затримку, оскільки Журден довго не міг вирішити, як йому зручніше слухати музику — в ньому чи без нього. Вислухавши ж серенаду, він вважав її прісною і своєю чергою виконав жваву вуличну пісеньку, за яку знову удостоївся похвал і запрошення окрім інших наук зайнятися також музикою з танцями. Прийняти це запрошення Журдена переконали запевнення вчителів у цьому, кожен знатний пан неодмінно навчається і музиці, і танцям.
До майбутнього прийому вчителем музики було підготовлено пасторальний діалог. Журденові він сподобався: якщо вже не можна обійтися без цих вічних пастушків і пастушок — гаразд, хай собі співають. Представлений вчителем танців та його учнями балет припав ЖурденуДуже до душі.
Окрилені успіхом у наймача, вчителі вирішили кувати залізо, поки що гаряче: музикант порадив Журдену обов'язково влаштовувати щотижневі домашні концерти, як це робиться, за його словами, у всіх аристократичних будинках; вчитель танців тут же почав навчати його найвишуканішому з танців — менуету.
Вправи у витончених рухах тіла перервав учитель фехтування, викладач науки наук — уміння завдавати ударів, а самому таких не отримувати. Вчитель танців та його колега-музикант дружно не погодилися із заявою фехтувальника про безумовний пріоритет вміння битися над їх освяченими віками мистецтвами. Народ підібрався захоплюючий, слово за слово — і через кілька хвилин між трьома педагогами зав'язалася бійка.
Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів — кому як не філософу навчити битися. Той охоче взявся за справу примирення: згадав Сенеку, застеріг противників від гніву, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою наукою… Тут він переборщив. Його стали бити нарівні з іншими.
Пошарпаний, але все ж таки униклий учитель філософії, зрештою, зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою — слова там аж надто хитромудрі, — так і етикою — до чого йому наука стримувати пристрасті, якщо все одно, якщо вже розійдеться, ніщо його не зупинить, — учений чоловік почав присвячувати його в таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив вчителю філософії великий секрет: він, Журден, закоханий в якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій дамі записочку. Філософові це була пара дрібниць — у прозі, чи в віршах. Проте Журден попросив йогообійтися без цих самих прози та віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його чекало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів — виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі та нічний ковпак», з його вуст, подумати тільки, виходила чиста проза!
Втім, і в області словесності Журден був все ж таки не ликом шитий — як не намагався вчитель філософії, йому не вдалося покращити написаний Журденом текст: «Прекрасна маркіза! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть від кохання».
Філософу довелося піти, коли Журден доповіли про кравець. Той приніс новий костюм, зшитий, звичайно, за останньою придворною модою. Підмайстри кравця, танцюючи, внесли обнову і, не перериваючи танцю, одягли в неї Журдена. При цьому дуже постраждав його гаманець: підмайстри не скупилися на втішні «ваша милість», «ваше сяйво» і навіть «світлість», а надзвичайно зворушений Журден — на чайові.
У новому костюмі Журден мав намір прогулятися вулицями Парижа, але дружина рішуче проти цього його наміру — і так над Журденом сміється півміста. Взагалі, на її думку, йому пора вже було одуматися і залишити свої придурки: до чого, питається, Журдену фехтування, якщо він не має наміру нікого вбивати? навіщо вчитися танцям, коли ноги і без того ось-ось відмовлять?
Заперечуючи безглуздим доводам жінки, Журден спробував вразити її зі служницею плодами своєї вченості, але без особливого успіху: Ніколь спокійнісінько вимовляла звук «у», навіть не підозрюючи, що при цьому вона витягує губи і зближує верхню щелепу з нижньою, а рапірою вона запросто нанесла. Журдену кілька уколів, які він не відбив, оскільки неосвічена служниця колола не за правилами.
У всіх безглуздях, яким вдавався її чоловік, пані Журден звинувачувалазнатних панів, які з недавніх пір почали водити з ним дружбу. Для придворних франтів Журден був звичайною дійною коровою, він же, у свою чергу, був у впевненості, що дружба з ними дає йому значні - як їх там - пре-гативи.
Одним із таких великосвітських друзів Журдена був граф Дорант. Щойно увійшовши до вітальні, цей аристократ приділив кілька вишуканих компліментів новому костюму, а потім швидко згадав про те, що сьогодні вранці він говорив про Журдена в королівській опочивальні. Підготувавши таким манером ґрунт, граф нагадав, що він повинен своєму другові п'ятнадцять тисяч вісімсот ліврів, тож тому прямий сенс позичити йому ще дві тисячі двісті — для рівного рахунку. На подяку за цю і наступні позики Дорант взяв на себе роль посередника в серцевих справах між Журденом і предметом його поклоніння — маркізою Доріменою, заради якої й затівався обід з поданням.
Пані Журден, щоб не заважала, цього дня була відправлена на обід до своєї сестри. Про задум чоловіка вона нічого не знала, сама ж була стурбована пристроєм долі своєї дочки: Люсіль начебто відповідала взаємністю на ніжні почуття юнака на ім'я Клеонт, який як зятя дуже пасував пані Журден. На її прохання Ніколь, зацікавлена у весілля молодої пані, оскільки сама вона збиралася заміж за слугу Клеонта, Ков'єля, привела юнака. Пані Журден одразу ж відправила його до чоловіка просити руки дочки.
Проте першій і, по суті, єдиній вимогі Журдена до претендента на руки Люсіль Клеонт не відповідав — він не був дворянином, тоді як батько хотів зробити дочку в гіршому випадку маркізою, а то й герцогинею. Отримавши рішучу відмову, Клеонт зажурився, але Ков'єль вважав, що ще не все втрачено. Вірний слуга задумав зіграти з Журденом один жарт, благо в нього булидрузі-актори, та відповідні костюми були під рукою.
Тим часом доповіли про прибуття графа Доранта та маркізи Дорімени. Граф навів даму на обід аж ніяк не з бажання зробити приємне господареві вдома: він сам давно доглядав вдову маркізу, але не мав можливості бачитися з нею ні в неї, ні в себе - це могло б скомпрометувати Дорімену. До того ж всі шалені витрати Журдена на подарунки та різноманітні розваги для неї він спритно приписував собі, чим зрештою підкорив жіноче серце.
Неабияк потішивши благородних гостей химерним незграбним поклоном і такою ж вітальною промовою, Журден запросив їх за розкішний стіл.
Маркіза не без задоволення поглинала вишукані наїдки під акомпанемент екзотичних компліментів дивакуватого буржуа, коли вся краса несподівано була порушена появою розгніваної пані Журден. Тепер вона зрозуміла, навіщо її хотіли спровадити на обід до сестри — щоб чоловік міг спокійно спускати грошики зі сторонніми жінками. Журден з Дорантом заходилися запевняти її, що обід на честь маркізи дає граф, і він же за все платить, але запевнення їх жодною мірою не стримали запал ображеної дружини. Після чоловіка пані Журден взялася за гостю, якій мало б бути соромно вносити розлад у чесне сімейство. Збентежена й скривджена маркіза встала з-за столу і покинула господарів; слідом за нею пішов Дорант.
Тільки знатні пани пішли, як доповіли про нового відвідувача. Ним виявився переодягнений Ков'єль, який представився другом батька Журдена. Покійний батюшка господаря будинку був, за його словами, не купцем, як всі навколо твердили, а справжнім дворянином. Розрахунок Ков'єля виправдався: після такої заяви він міг розповідати все, що завгодно, не побоюючись, що Журден засумнівається в правдивості його.промов.
Ков'єль розповів Журдену, що до Парижа прибув його добрий приятель, син турецького султана, божевільно закоханий у нього, Журдена, дочку. Син султана хоче просити руки Люсіль, а щоб тесть був гідний нової рідні, він вирішив присвятити його в мамці, по-нашому — паладини. Журден був у захваті.
Сина турецького султана представляв переодягнений Клеонт. Він висловлювався на моторошній тарабарщині, яку Ков'єль нібито перекладав французькою. З головним турком прибули покладені муфтії та дервіші, які від душі повеселилися під час церемонії посвячення: вона вийшла дуже колоритною, з турецькими музикою, піснями та танцями, а також з ритуальним побиттям присвячуваного ціпками.
Доранту, присвяченому задум Ков'єля, вдалося нарешті умовити Дорімену повернутися, спокусивши можливістю насолодитися кумедним видовищем, а потім ще й відмінним балетом. Граф і маркіза з найсерйознішим виглядом привітали Журдена з присвоєнням йому високого титулу, тому не терпілося якнайшвидше вручити свою дочку синові турецького султана. Люсіль спочатку ні в яку не хотіла йти за блазня-турка, але, як тільки визнала в ньому переодягненого Клеонта, відразу погодилася, вдаючи, що покірно виконує дочірній обов'язок. Пані Журден, своєю чергою, суворо заявила, що турецькому лякалу не бачити її дочки, як своїх вух. Але варто було Ков'єлю шепнути їй на вухо кілька слів, і мати змінила гнів на милість.
Журден урочисто поєднав руки юнака та дівчини, даючи батьківське благословення на їхній шлюб, а потім послали за нотаріусом. Послугами цього ж нотаріуса вирішила скористатися й інша пара — Дорант із Доріменою. В очікуванні представника закону всі присутні добре провели час, насолоджуючись балетом, поставленим учителем танців.
Вчителі навперебій радили майбутньому аристократу своєрозуміння прекрасного, і те, що на їхню думку повинен знати кожен поважаючий поціновувач мистецтва. Суперечка поступово перейшла у бійку. Потрапило і викладачеві філософії, який намагався всіх помирити.
Було в пана Журдена таємне бажання - домогтися розташування однієї знатної пані. Саме тому він усіляко намагався надати собі зовнішнього лиску. Успішними виявились і уроки словесності. Тепер чоловік міг гарно викласти свої почуття у любовній записці.
Дружина Журдена не хотіла з'являтися з чоловіком у громадських місцях, так з нього насміхалися через його чудасії. У виграшному становищі були лише вчителі та кравці – з ними господар розплачувався надзвичайно щедро. А ще з майбутнього аристократа тягнули гроші його новоспечені друзі.
Ось і зараз один прийшов до Журдена у гості. То був граф Дорант. Крім хвалебних господарю граф обіцяв допомогти влаштувати побачення з тією самою жінкою, в яку був закоханий Журден. Для цього планувався обід, де маркіза Дормена та Журден будуть представлені один одному.
Пані Журден на цей час мала піти до сестри. В неї були інші турботи. Достойний хлопець на ім'я Клеонт просив руки їхньої дочки Люсіль. Дівчина погоджувалась, а от для батька хлопець виявився недостатньо знатним. Слуга Клеонта запропонував досягти благословення іншим шляхом.
У розпал обіду, за яким Журден намагався блиснути своєю вишуканістю перед прекрасною маркізою, з'являється дружина. Вона обурена поведінкою чоловіка і не соромиться у словах. Маркіза залишає непривітний будинок разом із графом.
Незабаром з'явився новий гість. Він сказав, що Париж завітав до сина турецького султана, якого підкорила краса дочки Журдена. Ну і звісно, він просить її руки. Новоспечений аристократ онімів від щастя. Він, звичайно ж, благословив молодих уприсутності нотаріуса. Все це дійство супроводжувалося східною музикою та танцями. А переодягненими турками були Клеонт та його слуга.