Красти чи жити чесно ЩО РОБИТИ

жити

У відвертій розмові українці зізнаються, що якби на їхньому підприємстві використовувалися золоті детальки, то вони швидше за все, не втрималися б, кілька поклали в кишеню. У «сволочей» грошей багато, не збідніють! Тому в Україні охоронців більше, ніж був робітників у СРСР. А в сусідній Фінляндії заводи та фабрики як у нас не охороняються. Нема чого. Адже додаткові охоронці – це зайві витрати, зниження прибутку та продуктивності праці (в розрахунку на одного працюючого). Результат – зниження бажання вкладати гроші у підприємства в нашій злодійській країні.

Опитайте знайомих (тільки нехай відповідатимуть чесно!): чи відмовляться вони, ставши начальниками, від запропонованого хабара? Вісім із десяти українців – ні, не відмовляться! Усі хочуть розбагатіти, а совість їм не завадить.

Запитайте людей на вулиці, що вони віддадуть перевагу: позбутися прав чи відкупитися від даішника? Майже всі зізнаються: відкупитися. А те, що цим вони зміцнять корупційний фундамент нашої феодальної держави, заснованої на збиранні данини та розпилі скарбниці, їх не турбує. Можливість користуватися авто – важливіше.

Тому надії на самообмеження мас, на швидке мимовільне зростання свідомості людей, зміна їх звичок та звичаїв – порожня. Потрібні заходи, які блокують таку поведінку обивателів, яка прирікає їх самих на злиденне життя. Може не розстріли за хабарі, які застосовуються сьогодні в Китаї, але провокації хабароотримувачів та конфіскацію багатства, законність якого громадяни не можуть довести в суді присяжних – обов'язково.