Наукова мережа Intel розробила найменший транзистор
Тепер, як очікується, новий 0,15-нм транзистор стане основним елементом розробки високошвидкісних мікросхем, виробництво яких базується на так званій технології P1268. Згідно з планами розвитку Intel, під кодовим номером P1268 мається на увазі 30-нм (0,03-мкм) технологія, яка використовує 300 мм підкладки.
Перші чіпи, зроблені за новою технологією, мають з'явитися вже до 2009 року. На цей час процесори Intel, за оцінками аналітиків, запрацюють на тактовій частоті 20 ГГц і вище.
Розробка нового надмініатюрного транзистора, за словами представника корпорації Джеральда Марсіка (Gerald Marcyk), доводить, що кремнієва технологія залишиться життєздатною під час виробництва напівпровідників у найближчому майбутньому. "Згідно із законом Мура, кожні два роки ми намагаємося зменшити розмір транзистора на 30%, - заявив він. - Цієї технології нам вистачить, принаймні, до кінця цього десятиліття".
В основу закону Мура лягло передбачення, зроблене в 1965 р. Гордоном Муром, одним із засновників Intel: кількість транзисторів на чіпі подвоюватиметься кожні 18 місяців, що призведе до мініатюризації пристроїв і самих техпроцесів. На думку Марсіка, перед кінцем цього десятиліття, а можливо навіть раніше, Intel та інші виробники чіпів зіткнуться з принциповими складнощами при розробці інтегральних мікросхем на базі кремнієвої технології, особливо в тому, що стосується енергоспоживання.
Як пояснив дослідник, проблема полягає у створенні пристроїв з низьким рівнем струму та споживаної потужності в режимі очікування. "Розробка більш мініатюрних та швидкодіючих чіпів - не проблема. Складність полягає у створенні більш мініатюрних та швидких пристроїв з низьким енергоспоживанням".
Вуглець, на думкудослідників IBM дозволить замінити кремній і навіть зможе виконувати більше функцій, проте компанія поки не планує використовувати нанотехнології у власних пристроях. Крім складності створення нанотранзисторів, використання їх у масовому виробництві поки невигідно через значну дешевизну кремнієвих аналогів. Загалом дослідники схиляються до того, що кремніві та нанотехнології не конкурують, а скоріше доповнюють один одного.