PHIL COLLINS
Спроби знайти заміну Пітеру не мали успіху, і Коллінз звалив вокальні обов'язки на себе. Паралельно Філ почав співпрацювати як драммер і з джаз-бандою "Brand X" (а, крім того, гостював у "Thin Lizzy", Стіва Хаккетта, Брайана Іно, Ентоні Філіпса), проте згодом робота в "Genesis" вийшла для нього на пріоритетне місце. Якщо перші альбоми з Коллінзом у ролі вокаліста носили помітний прогресивний відтінок, то надалі група скотилася в мейнстрім, що дало їй хороші позиції в чартах.
У 1981 році Філ розпочав сольну кар'єру, а поштовхом до цього, як не дивно, стало розлучення з першою дружиною Андреа Бертореллі. Емоції, що переповнювали музиканта, лягли в основу його двох перших платівок, "Face Value" і "Hello, I Must Be Going". Незважаючи на досить похмуру тематику, обидва альбоми мали дуже гарний успіх, а "Face Value" за тиражем обставив усі роботи "Genesis". Використовуючи свій голос в обрамленні клавіш і ударних, Філ зробив хіт з треку "In The Air Tonight", а переспівування старенького шлягера "Supremes" "You Can't Hurry Love" дала йому перший британський чарттоппер. 1982-го, відстукавши у Планта у програмі "Pictures At Eleven", Коллінз взявся продюсувати сольник "Something's Going On" колишньої учасниці "Abba" Фріди. Заодно він виконав усі партії ударних і заспівав із нею дуетом у пісні "Here We'll Stay". Через кілька років подібну роботу йому прийшло виконувати і для Філіпа Бейлі ("Earth, Wind & Fire;), коли писався альбом "Chinese Wall".
У 1993 році вийшов експериментально-особистісний альбом "Both Sides", який хоч і містив парочку невеликих хітів ("Both Sides Of The Story" та "Everyday") і лідирував у британських списках, але з продажу набагато поступався своїм попередникам. 1996-го Коллінз спробував повернутися доприфанкованому поп-саунду, проте публіку, мабуть, притомили його вишукування на цій ниві, і тираж знову виявився відносно низьким. У тому ж році Філ офіційно розпрощався з "Genesis" і, згадавши свої ранні джазові уподобання, зібрав "Phil Collins Big Band", з яким вирушив у світове турне. Згодом на основі цих гастролей було випущено концертник "A Hot Night In Paris". Диск 2002 року "Testify" мав найпрохолодніший прийом, проте кавер Лео Сейєра "Can't Stop Loving You" посів перше місце у списку "Adult Contemporary".