Вік не є протипоказанням до ад’ювантної хіміотерапії при раку молочної залози
Автори - учасники групи В з вивчення раку та лейкозів (Cancer and Leukemia Group B - CALGB), поставили за мету відповісти на це питання, вивчивши ефективність і частоту ускладнень деяких активних схем хіміотерапії у літніх жінок з відносно задовільним станом загального здоров'я.
Методи та хід роботи.
Ретроспективно проаналізовано результати 4 рандомізованих досліджень (1975–1999 рр.), проведених CALGB, у кожному з яких порівнювалися принаймні 2 режими ад'ювантної хіміотерапії у хворих на РМЗ з метастазами в лімфатичні вузли:
Загалом у згаданих 4 дослідженнях протокол терапії виконано у 6487 хворих (з 6593 включених до дослідження). Медіана спостереження склала 9, 6 років (від 6 років – CALGB 9344 до 23,5 років – CALGB 7581).
Число пацієнтів, у яких на початку терапії вік був 65 років, склало 542 (8%), з них 70 років – 159 жінок (2% від усієї популяції досліджень).
Частка хворих із метастазами у ³ 10 лімфатичних вузлів склала 25% у віковій групі ³ 65 років та 17% у віковій групі 51–64 роки. Статус естрогенних рецепторів був аналогічним у різних вікових групах.
У хворих похилого віку відзначалася достовірно більш висока смертність, пов'язана з терапією. Вона лінійно підвищувалася із збільшенням віку: 0,2% (£50 років), 0,7% (51–64 роки), 1,5% (³65 років). Загальна виживання у літніх була також нижчою. Чим більше був вік хворих, тим вища була ймовірність смерті від причин, пов'язаних і незв'язаних із РМЗ. У той же час, не спостерігалося впливу поєднання вік + хіміотерапія на загальне виживання або виживання вільне від захворювання. Прогноз був тим гіршим, чим більша кількість лімфатичних вузлів була уражена раком, чим більшими були розміри первинної пухлини. Прогнозтакож погіршувався, якщо не застосовувався тамоксифен, і якщо пухлина не мала естрогенних рецепторів. Число невдач у лікуванні була найменшою, а виживання найбільшою у дослідженні CALGB 9344 у порівнянні з трьома іншими роботами.
Зменшення ризику невдачі в лікуванні, зумовлене більш високими дозами хіміотерапії порівняно з нижчими її дозами, становило 18% для жінок віком від £ 50 років, 20% – для хворих 51–64 роки та 42% для пацієнтів ³ 65 років. Зменшення ризику смерті, зумовлене вищими дозами хіміотерапії порівняно з нижчими її дозами, склало, відповідно, 17%, 16% та 27%.
У жінок похилого віку, які пройшли ад'ювантну хіміотерапію в рамках згаданих 4 досліджень, її ефективність виявилася аналогічною такою у хворих порівняно молодого віку. Наголошується, що критерії для включення до цих досліджень передбачали, щоб стан здоров'я жінок, у тому числі й літніх, був відносно задовільним.
Літні становили лише 8% популяції згаданих робіт, можливо тому, що хворим у такому віці лікарі рідше пропонували участь у дослідженнях. При РМЗ від хіміотерапії часто доводиться утримуватись при тяжких супутніх захворюваннях або при виражених старечих змінах органів та систем.