Володимир Потанін біографія, останні новини, фото, сім’я та особисте життя
Генеральний директор Норільський нікель Президент Інтеррос
3 Січня 1961Вік :58 років
Біографія - Володимир Потанін
Стартовий майданчик у майбутнього мільярдера був гідним — мрія будь-якої радянської дитини. Батько Олег Романович — дипломат, який представляє Мінзовнішторг СРСР у Новій Зеландії, Туреччині, країнах Африки. Кар'єра матері склалася скромніше: Тамара Ананьївна працювала лікарем і всюди йшла за чоловіком.
Звісно, у сім'ї панували достаток та добробут. Але в дитячій пам'яті чомусь часто залишаються не лише свята та подарунки, а й менш приємні речі. Для Володимира таким яскравим спогадом стала побоювання темряви. Коли хлопчикові було шість, батька перевели працювати до Туреччини. Спочатку сім'ю поселили в напівпідвальному приміщенні — не найсвітлішому місці. Через страхи сина батьки намагалися не залишати його одного: заради цього навіть пропустили святкування Нового року у посольстві. Пізніше сім'я переїхала у світлу простору квартиру. Але Володі з дитинства мав сильний характер. Він твердо вирішив боротися із собою і розвивати силу волі: іноді спеціально залишався у темряві.
Після турецького періоду родина повернулася на батьківщину та оселилися у новому елітному експериментальному мікрорайоні Давидково. Тут Володимир закінчив середню школу № 58. Вчився добре, з педагогами лагодив, хоча іноді траплялися й суперечки: свою думку він був готовий відстоювати до останнього. З деякими однокласниками він спілкується й досі. А коли його колишня класна керівниця тяжко захворіла, олігарх перерахував велику суму на лікування.
Освіта та партійна приналежність
Закінчивши школу, Володимир вступив до одного з елітних вузів країни — МДІМВ МЗС СРСР на факультетміжнародних економічних відносин У 1983 отримав диплом та кваліфікацію «економіст-міжнародник». У багажі іноземних мов олігарха — англійська, французька та італійська. Останній він вивчив через багато років після закінчення вузу і зараз, за його власними словами, планує довести до досконалості.
Як кожен юнак того часу свого часу вступив до ВЛКСМ. У лавах комсомолу перебував у 1975—1989 pp. Пізніше приєднався до КПРС.
Закінчивши МДІМВ, почав працювати на посаді старшого інженера у Всесоюзному зовнішньоекономічному об'єднанні (ВВО) «Союзпромекспорт», працював у фірмах «Добрива» та «Руда».
1990-го він очолив зовнішньоекономічну асоціацію «Інтеррос» як президент і тоді ж познайомився зі своїм майбутнім діловим партнером — Михайлом Прохоровим. Відкрив рахунок у Міжнародному банку економічного співробітництва (МБЕС), де Прохоров був начальником управління. Результатом такого бізнес-союзу стала спільна установа банку «Міжнародна Фінансова Компанія», де Володимир Олегович у 1992—1993 роках обіймав посаду віце-президента, а згодом і президента.
1993-го став президентом банку «ОНЕКСІМ», при цьому зберігаючи посаду голови ради директорів банку МФК. 1995-го ініціював проведення заставних аукціонів, завдяки чому АКБ «ОНЕКСІМ Банк» пізніше став власником контрольного пакета акцій (у розмірі 51%) ДМК «Норільський нікель». Через обидва підконтрольні банку в скарбничці майбутнього мільярдера з'явилися також держакції «Сибірсько-Далекосхідної нафтової компанії», «Новоукраїнського морського пароплавства», «Новолипецького металургійного комбінату» та «Північно-західного пароплавства». Крім того, у веденні ОНЕКСІМ Банку тривалий час перебували різні ЗМІ, серед яких значилися «Комсомольська правда», «Велике місто»,«Известия» та «Афіша». Спеціально для контролю видання восени 1997 року він започаткував холдинг ЗАТ «Проф-медіа». Влітку 1996-го підконтрольними бізнесменові структурами було придбано пакет акцій компанії «Связьинвест». Через два роки олігарх увійшов до складу директорів компанії.
Також він був керуючим від Укаїни у Міжнародному банку реконструкції та розвитку та у Багатосторонньому агентстві з інвестиційних гарантій.
1998-го став президентом і головою ради директорів холдингової компанії «Інтеррос», створеної на основі ФПГ «Інтеррос», «Норільський нікель» та «СИДАНКО».
На початку 2000-х першим звернув особливу увагу на територію майбутнього проведення Олімпіади-2014 – Червону Поляну. І тоді ж розпочав її освоєння та будівництво гірськолижних трас у курортному районі.
Ще через сім років співпраці з Михайлом Прохоровим дороги двох мільярдерів розійшлися.
Сьогодні Володимир Олегович - власник і президент однієї з найбільших у країні керуючих компаній - "Інтеррос", а також групи "ПрофЕстейт", холдингу "ПрофМедіа" та компанії "Роза Хутор", генеральний директор ДМК "Норільський Нікель".
Членство у різних громадських організаціях
• входить до складу ради з конкурентоспроможності та підприємництва при уряді України;
• обіймає посаду голови Національної ради з корпоративного управління (НСКУ) та наглядової ради українського міжнародного олімпійського університету (РМОУ).
Він також один із найзнаменитіших благодійників та меценатів в Україні. 1999-го він заснував Благодійний фонд імені себе, відомий у студентських колах насамперед підвищеною стипендією. Фонд не просто заохочує найкращих учнів, а й займається розробкою та реалізацією довгострокових проектіву галузі вітчизняної освіти та культури.
На початку 2013 року він приєднався до філантропічної кампанії «Клятва дарування». Одна з умов «Клятви» — згода передати щонайменше половину свого статку на благодійність. Однодумцями його у цьому стали такі відомі особи, як Майкл Блумберг, Джордж Лукас, Девід Рокфеллер, Марк Цукерберг.
2006-го підприємця обрали до першого складу Громадської палати РФ, де він очолив Комісію з питань розвитку благодійності, милосердя та волонтерства. Разом із Мінекономрозвитку Україна комісією під його керівництвом було розроблено федеральний закон «Про порядок формування та використання цільового капіталу некомерційних організацій».
У скарбничці найбагатшого українського бізнесмена безліч нагород.
• «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня – за активну участь у роботі із забезпечення перемоги заявки міста Сочі на право проведення XXII зимових Олімпійських та XI Параолімпійських ігор у 2014 році; • Олександра Невського; • святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІІ та ІІ ступенів (українська православна церква); • преподобного Сергія Радонезького III та II ступенів (РПЦ); • святого благовірного князя Данила Московського II ступеня (РПЦ); • святого преподобного Серафима Саровського І ступеня; • святої Анни ІІ ступеня — у відплату заслуг перед Батьківщиною та українською православною церквою; • Золотий Орден Апостола Павла (Кіпр).
• орден «За заслуги перед Батьківщиною» І та ІІ ступенів; • «На згадку про 850-річчя Москви» та «300-річчя Санкт-Петербурга».
Інші відзнаки:
• офіцер ордена Мистецтв та літератури; • почесний знак «За благодійність та милосердя»; • патріарший знак святої великомучениці Варвари Iступеня; • лауреат премії Міжнародного фонду єдності православних народів (2003).
2014-го його було визнано переможцем загальнонаціональної акції «Меценат року».
Рейтинги та особистий стан
З 2008-го стабільно входить до десятки найбагатших бізнесменів України за версією Forbes (за винятком 2009-го, тоді він посів 19-й рядок рейтингу). У 2015 році олігарх посів перше місце рейтингу (тоді його статки оцінювалися в $15,4 млрд), а в 2016-му став четвертим — з позначкою в $12,1 млрд.
«У випадку з Forbes ми говоримо про зважування грошового мішка. Той, який тягну я, сьогодні виявився важчим. Тільки й усього», - сказав він в одному з інтерв'ю.
Мільярдер любить подорожі та спорт: футбол, бадмінтон, гірські лижі та шахи. За його словами, із задоволенням здійснює піші прогулянки Лондоном, Парижом та Нью-Йорком і велосипедні — під Москвою. Водні, зважаючи на все, теж: у 2008 р. купив яхту Anastasia.
Нещодавно підприємець серйозно зайнявся хокеєм: за словами свого зіркового тренера та друга, В'ячеслава Фетісова, він грає, ніби все життя цим займався.
З першою дружиною, Наталією Миколаївною Варламовою, Володимир був знайомий із дитинства: вони жили в сусідніх будинках і навчалися в одному класі. Зустрічатися почали у шістнадцятирічному віці, одружилися на останніх курсах вишу (Наталка закінчила МІІТ). У шлюбі у них народилося троє дітей.
1984-го на світ з'явилася Анастасія, зараз — випускниця МДІМВ, триразова чемпіонка світу та багаторазова чемпіонка України з аквабайку (JetSki).
1989-го народився Іван, нині молода людина працює у фінансовій компанії LR Global, де відповідає за східноєвропейські ринки. Як і сестра, займається спортом, багато разівставав чемпіоном України з аквабайку. Одружений, разом із дружиною Яною виховує сина Андрія.
Молодший син Володимира, Василь, народився 2000-го.
Подружжя прожило разом тридцять років, а 2013-го бізнесмен подав на розлучення. Восени 2014-го в ЗМІ просочилася інформація, що влітку він не лише одружився (дружиною олігарха стала його колишня підлегла Катерина), а й став батьком другої її дитини. До момету весілля у пари вже була позашлюбна трирічна донька, а вже у шлюбі з'явився син.