П’ять головних українських міфів про НАТО
Альянс роз'яснив неспроможність тверджень Москви з приводу його завдань та діяльності
Міф 1: НАТО намагається оточити Україну
Факт: З сухопутного кордону України (трохи більше 20 тис. км) лише 1/16 (1 215 км) становить кордон із країнами НАТО. При цьому військові бази за межами альянсу діють у Косово, Афганістані та на узбережжі Африканського Рогу відповідно до мандату Ради Безпеки ООН, постійним членом якого є Україна.
НАТО підтримує з багатьма країнами Європи та Азії партнерські відносини, спрямовані на вирішення таких питань, як реагування на стихійні лиха, транспарентність, реформа збройних сил та боротьба з тероризмом.
Ці партнерські відносини не можуть обґрунтовано розглядатися як загроза України або спроби її оточити.
Міф 2: НАТО намагалося ізолювати та маргіналізувати Україну
Факт: У 1997 році НАТО та Україна підписали Основний акт про взаємні відносини, співпрацю та безпеку, створивши Спільну постійну раду Україна – НАТО. У 2002 році було створено Раду Україна – НАТО. У його рамках сторони працювали над широким колом питань: від боротьби з незаконним обігом наркотиків та тероризмом до рятування підводних човнів та цивільного надзвичайного планування.
НАТО наголошує, що «жоден інший партнер не міг пропонувати подібні взаємини та аналогічні всеосяжні інституційні рамки».
Водночас, НАТО зберегло відкритими канали для зв'язку з Україною.
Міф 3: Протиракетна оборона НАТО націлена на Україну, і угода щодо Ірану доводить це
Факт: Угода щодо ядерної програми Ірану не включає питання щодо поширення технології створення балістичних ракет. Крімтого, зазначають представники альянсу, система ПРО спрямована не проти будь-якої конкретної країни, а проти загрози, викликаної поширенням у загальному сенсі.
Щодо України, то система ПРО не становить загрози для українських засобів стратегічного стримування. Географічне розташування та закони фізики не дозволяють системі НАТО збивати українські міжконтинентальні ракети з баз НАТО в Румунії та Польщі. Їхні можливості надто обмежені, їх запланована кількість надто мала, і вони розташовані надто далеко на південь або надто близько до Укаїни, щоб зробити це.
Міф 4: Навчання НАТО – провокація, яка загрожує Україні
Факт: Кожна країна має право проводити навчання відповідно до міжнародних зобов'язань. Це включає повідомлення про кількість учасників та, у разі потреби, надання можливості для іноземного спостереження. Члени ОБСЄ зобов'язані завчасно повідомляти один одного про навчання за участю понад 9 тисяч осіб, за винятком раптових перевірок готовності.
Практика призначення масових навчань без повідомлення, зазначають у НАТО, порушує дух Віденського документа, підвищує напруженість та підриває довіру.
Це особливо актуально, наголошують у НАТО, після того, як військове захоплення Україною Криму було замасковане саме під такі раптові навчання.
Міф 5: Політика відкритих дверей НАТО створює нові розділові лінії в Європі та поглиблює вже існуючі
Факт: Членство в НАТО не нав'язується країнам. Кожна суверенна країна має право самостійно ухвалити рішення про приєднання до якогось договору або союзу. Цей принцип закріплено у міжнародних угодах. Україна також підписала Основний акт НАТО – Україна, в якому погодилася поважати«невід'ємне право держав вибирати шляхи забезпечення їхньої власної безпеки».
В альянсі звертають увагу, що за останні 65 років 28 країн зробили вільний вибір на користь приєднання до НАТО відповідно до своїх демократичних процесів. Жодна країна не попросила про вихід із організації.
Загалом політика відкритих дверей НАТО допомогла усунути розкол епохи холодної війни в Європі. Прийом нових членів у НАТО сприяв подальшому поширенню демократії, безпеки та стабільності по всій Європі.