Суддівський розсуд та суддівська упередженість Фундаментальна характеристика будь-якого правильного
Таким чином, і обов'язок навести аргументи у рішенні, яка є однією з основ судового процесу, запозичує свою логіку частково із потреби переконати сторони та суспільство у неупередженості вирішення справи судом.
Первинна потреба у неупередженості суду повністю задоволена у легких справах та у справах середньої складності, в яких суддя діє на підставі існуючого права, а його рішення явно випливають із цього права. Із самого визначення цих справ як справ, у яких правове співтовариство повністю підтримує результат, випливає, що суддівська неупередженість існує, тому що ніякий розумний суддя не приймав би рішення на будь-якій іншій підставі. Навіть коли суддя відхиляється від прецедента у впевненості, що цей прецедент був явно помилковим, неупередженість не страждає, оскільки розумний юрист виправдав би цей результат. Картина змінюється, коли суддя вирішує важкі справи. У них суддя має свободу вибору. Він не повинен вирішувати одним або іншим чином. Він вибирає варіант X і відкидає варіант Y, згідно зі своїм розсудом. Це може викликати сумнів у його неупередженості з погляду сторін чи суспільства. Звичайно, вони запитають, чому він прийняв рішення проти однієї зі сторін, якщо він був вільний вирішити на її користь. Суддя повинен розглянути цю реалію, якщо він здійснює свій розсуд у важких справах. Суддя не вирішує цієї проблеми, ігноруючи її; натомість він просто використовує ту довіру, з якою суспільство належить до судової влади. Але ця довіра не безмежна. Тому суддя повинен здійснювати свій розсуд таким чином, при якому фактор його неупередженості береться до уваги, оскільки він може вплинути на формулювання,що виражає його розумний розсуд. Наприклад, потрібно, щоб суддя усвідомлював вибір і міг його відповідним чином пояснити. Потрібно, щоб він переконав сторони у нейтральності застосування його рішення, а саме у тому, що це рішення буде застосовано навіть у разі заміни сторін. Потрібна особлива чутливість, якщо суддя обмірковує, відхилитися від прецеденту чи ні. Суддя має взяти до уваги це та інші міркування, здійснюючи свій розсуд.