Як церкви позбутися «культу особистості»
- Ви якось несподівано для всіх розповіли про суїцидальні думки, коли служили пастором. Хіба можна церковним лідерам так відкрито говорити про свої переживання?
Я трохи досліджував цю тему серед випускників семінарій, які відслужили у церквах по п'ять і більше років. Вони з радістю вивчали Писання, читали розумні книжки та проповідували. Але їхньої підготовки виявилося недостатньо перед лицем критики, чуток, залучення в чужі конфлікти, стресу, втоми та багато іншого.
У моєму служінні теж були нелегкі моменти. Іноді я відчував себе марним, іноді мені здавалося, що далі немає сенсу, що ми з дружиною живемо на різних планетах. Іноді мені здавалося, що весь світ проти мене, а мій внутрішній критик засуджував мене так голосно, що я навіть не міг думати. Нам, керівникам, лідерам потрібен громадський дозвіл розповідати про себе та ті історії, які розкривають наші «темні» сторони. У будь-якій добрій історії є страждання, смерть і воскресіння – таку послідовність нам дав Христос. Навіщо вдавати, що ми надлюдини, якщо Сам Ісус задовольнявся людським «звичаєм»?
Втім, є різниця між відкритістю та вразливістю. Ранимість варто залишити для близьких друзів та подружжя. Відкритість можна представити більшої аудиторії. Хороший лідер дотримується здорового балансу між гіпертерапевтичним розповіданням зайвого та полохливим потайництвом.
– Чому особисте духовне здоров'я таке важливе для лідерів?
Мені пощастило – у мене був у житті професор психології, який чесно сказав мені, що бачив у мені – незрілість, невпевненість та гордість. У нашій культурі прийнято всіх хвалити. І мені подобається хвалити чоловіків іжінок, які йдуть служити та займають керівні позиції у служінні. Але слід також чесно говорити їм про те, які закономірності є в їхніх стосунках з іншими людьми, про їхню приховану невпевненість чи месіанські комплекси. Духовне здоров'я не рухається якоюсь надуманою «драбиною моральності». Адже Ісус закликає нас до «чистоти серця». Наше внутрішнє життя має співпадати із зовнішнім. Пам'ятайте, адже саме в цьому була проблема релігійних лідерів часів Ісуса – вони лицемірили, грали на публіку – на сцені були сповнені життя, але всередині були порожні.
Для зростання потрібні час та страждання. Здається, тому бідні, зламані, нечисті у Новому Завіті здаються більш привілейованими – вони вже сягнули дна. Наші приниження виробляють глибину, благодать, прощення, силу, сміливість та надію – всі ті якості, без яких лідер – не лідер. Інакше ми рано чи пізно випробувамо на собі те, що відбувається з усіма, хто живе на брехні: нас викриють, ми впадемо або відштовхнемо від себе всіх тих, кого любимо.
– Чому правильне уявлення про Бога таке важливе для доброго лідера?
Важливо знати свою історію у світлі Божого задуму, коли ми були створені, потім сталося непоправне, але Бог знайшов спосіб виправити все. Ми, носії Божого образу, повинні пам'ятати, що Бог створив нас для взаємовідносин і служіння. Коли життя заходить у глухий кут, а вести за собою людей стає нестерпно, ми відхиляємося від початкового задуму. Наші взаємини руйнуються. А почуття, що ми робимо щось важливе, притуплюється.
Найкращі лідери здорові і у стосунках, і у служінні. Звертаючись знову і знову до Христа, вони повертають своє життя в русло первісного задуму.
— Що нам робити з цим «культом особистості» у багатьох церквах імісіях?
Здорові лідери не вимагатимуть поваги чи вірності. Вони створять для цього передумови. Їм не потрібно з усім погоджуватися. Вони допомагають вам, їх успіх у вашому зростанні, навіть якщо ви виросли вище за них.
Для лідера прощення – вкрай важливий елемент: не дешеве і швидке «я прощаю тебе», а справжнє покірливе рішення нікого не судити. Звичайно, лідерами ми стаємо, досягши успіху в аналізі, суді та критиці, але якщо життя лідера будується тільки на цих трьох елементах – його душа приймає отруту, яка її й погубить. Нам слід навчитися прощати рани та розчарування ще до того, як вони завдані. Тільки так можна принести свободу в нашу організаційну культуру. Адже люди не шукають способів когось розчарувати чи зробити якусь помилку.