Статус резидента ЄС, на відміну від громадянства Євросоюзу
Правовий лікнеп
Тож хто такий резидент ЄС?
Статус резидента запроваджено Директивою 2003/109/ЄС. Відповідно до цього документа визначаються загальні підходи до присвоєння (видачі) подібних прав, а також їх обсяг (тобто в чому власне полягають ці права).
Як можна стати резидентом?
Згадана директива дає таку відповідь:
Держави-члени надають статус довгострокового резидента громадянам третіх країн, які законно та безперервно прожили на їх території протягом п'яти років, які безпосередньо передували подачі відповідного клопотання.
Тобто для отримання статусу потрібно прожити 5 років (законно, без проблем з поліцією та податками) на території країни, що входить до ЄС. Також у документі зазначено необхідність мати достатні для життя фінансові ресурси (або постійне місце роботи) та медичну страховку.
Навіщо потрібний статус?
Головний принцип, який проголошується Директивою - церівноправність, рівноправність з громадянами держави ЄС, щодо соц. забезпечення, податків, пільг, працевлаштування тощо. Однак той самий документ запроваджує застереження, згідно з яким ці права можуть обмежуватися.
Спочатку статус постійного жителя замислювався для того, щоб володіючі ним могли легко переміщатися по всій Європі та працювати будь-де, проте на практиці такого немає. У результаті втілення директиви у життя початкові умови «не прижилися».
Ви можете отримати ВНЖ в іншій країні ЄС для того, щоб жити там довше 3 місяців, проте потрібно пройти процедуру практично з нуля — потрібне обґрунтування причин (наприклад, економічна діяльність).
Щоправда, варто все ж таки обмовитися: «практично з нуля» — означає, що ж,отримати ВНЖ буде простіше, крім того, ви можете це легально робити на місці без будь-яких додаткових віз. Можливо також, буде дещо меншим пакет документів, які необхідно надати.
Інакше становище постійного жителя не дає особливих переваг — воно нічим не відрізняється від простого отримання ПМП в одній із країн Євросоюзу.
Наступна сходинка після ПМП — це громадянство, яке забезпечує повні привілеї аж до права обиратися в органи влади. Про громадянство див. за посиланням на початку статті.